Сусіди — іноземці, ми майже не спілкуємося — лише вітаємося в ліфті. І одного вечора хтось постукав у двері. Вони стояли там, усміхалися, простягнули мені пакет і сказали російською з акцентом:
Іноземні сусіди подарували це і побажали смачного, але це щось тверде і зовсім не схоже на їжу, більше як яйце.
— Смачного!
Я подивилася вниз — і там було… це. Темні, тверді, дивні речі, ніби з музею або фільму про динозаврів. Вони зовсім не виглядали їстівними. У руці були холодні, як камінь. Я навіть понюхала їх — майже без запаху.
— Це… їжа? — обережно запитала я.
Вони кивнули, усміхнулися ще ширше і пішли.
Я довго стояла на кухні з пакетом. Думки крутилися:
«А раптом це взагалі не їжа? А раптом це жарт? А раптом я не розумію чогось дуже важливого?»
Покласти це в холодильник було страшно, викинути — ніяково. Зрештою я почала шукати в інтернеті. За зображеннями, описами, формою. І коли нарешті знайшла, не могла повірити своїм очам…
Ви коли-небудь бачили щось подібне?
Виявилося, що це водяний каштан.
Його їдять. Його чистять, варять, їдять сирим. У деяких країнах це цілком звичайна їжа, майже делікатес. Я ніколи в житті не бачила нічого подібного.
Наступного дня я зустріла сусідів і сказала, що дізналася, що це таке. Вони зраділи, почали швидко пояснювати й показувати жестами, як його чистити й їсти.
І я подумала, який дивний світ: для когось це щось страшне й незрозуміле, а для когось просто — «смачного». 🤔☹️
